Права і обов'язки батьків

Закон України "Про загальну середню освіту"

Стаття 29.Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють

1. Батьки або особи, які їх замінюють,мають право:

• вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

• приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

• обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;

• звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

• захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють,зобов'язані:

• забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

• постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

• поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

• виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

Сімейний Кодекс України

Стаття 141. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі.

Стаття 150. Батьки зобов’язані:

1. Виховувати дитину в дусі поваги до прав інших людей, любові до свого народу;

2. Піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

3. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти; 

4. Поважати дитину. Забороняється будь-яка експлуатація дитини батьками, фізичні покарання та покарання, які принижують гідність дитини.

Стаття 152. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю.

Стаття 157. Питання виховання дітей вирішуються спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні, то порядок визначається органом опіки та піклування. У випадку, якщо батьки не підкоряються рішенню органу опіки, то кожен з батьків має право звернутися в суд для вирішення суперечки.

Кодекс про адміністративні правопорушення

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ:

Стаття 184 частина 1. Ухиляння батьків від виконання обов’язків по забезпеченню не­обхідних умов життя, навчання і виховання неповнолітніх дітей – попередження або штраф (1-3 неоподатковувані мінімуми). ст. 184 ч.2 Ті ж дії, скоєні повторно протягом року, після накладання покарання -штраф (від 2-4 неоподатковуваних мінімумів).

Стаття 184 частина З. Якщо неповнолітній скоїв адміністративне правопорушення у віці від 14 до 16 років, на батьків накладається штраф (3-5 неоподатковуваних мінімумів громадян).

Стаття184 частина 4. Скоєння неповнолітнім дій, що передбачені Кримінальним Ко­дексом, якщо він не досяг віку кримінальної відповідальності тягне за собою накладання штрафу на батьків (10-20 неоподатковуваних мінімумів). Всі штрафні санкції накладаються тільки в судовому порядку і сплачуються в банківських установах.Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (ст. 155 Сімейного Кодексу).
Батьки не можуть відмовитися від своїх прав та обов’язків, вони можуть втратити їх у судовому порядку.
Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання батьківських обов’язків по вихованню дітей,не забрали дитину з пологового будинку, жорстоко поводяться з дітьми, є хронічними алкоголіками чи наркоманами, вдаються до експлуатації дитини, примушують до жебракування та бродяжництва (ст. 164 Сімейного Кодексу). Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення батьківських прав (спи 47 Закону України «Про загальну середню освіту»).
У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя і здоров’я дитини, орган опіки та піклування (виконком) або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини у її батьків (ст. 170 Сімейного Кодексу), Злісне невиконання батьками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк (ст. 166 Кримінального Кодексу України). Але допускається поновлення у батьківських правах (спи 169 Сімейного Кодексу України), якщо батьки змінили поведінку, і поновлення в правах є в інтересах дітей.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ 

(ВИТЯГ ІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОСВІТУ» від 05.09.2017 № 2145-VIII) 

Здобувачі освіти - вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти,  аспіранти (ад'юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь яким видом та формою здобуття освіти. 

Стаття 53. Права та обов'язки здобувачів освіти 

1. Здобувачі освіти мають право на: 

• навчання впродовж життя та академічну мобільність; 

• індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний  вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і  запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх  складності, методів і засобів навчання; 

• якісні освітні послуги; 

• справедливе та об'єктивне оцінювання результатів навчання; ∙ відзначення успіхів у своїй діяльності; 

• свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької,  наукової і науково-технічної діяльності тощо; 

• безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці; ∙ повагу людської гідності; 

• захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою  ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю здобувача  освіти; 

• користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою,  культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою  закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку,  встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів; 

• доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в  освітньому процесі та науковій діяльності; 

• забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів  України; 

• трудову діяльність у позанавчальний час; 

• збереження місця навчання на період проходження військової служби за  призовом та/або під час мобілізації, на особливий період; 

• особисту або через своїх законних представників участь у громадському  самоврядуванні та управлінні закладом освіти; 

• інші необхідні умови для здобуття освіти, у тому числі для осіб з  особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств  населення.

2. На час виробничого навчання і практики здобувачам освіти забезпечуються  робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до освітніх програм  і угод між закладами освіти та підприємствами, установами, організаціями, що  надають місця для проходження виробничого навчання і практики. Під час  проходження виробничого навчання і практики забороняється використовувати  працю здобувачів освіти для цілей, не передбачених освітньою програмою. 

3. Здобувачі освіти зобов'язані: 

• виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального  плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної  доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом  освіти для відповідного рівня освіти; 

• поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників  освітнього процесу, дотримуватися етичних норм; 

• відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров'я, здоров'я  оточуючих, довкілля; 

• дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку  закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його  наявності). 

4. Здобувачі освіти мають також інші права та обов'язки, передбачені  законодавством та установчими документами закладу освіти. 

5. Залучення здобувачів освіти під час освітнього процесу до виконання робіт чи  до участі у заходах, не пов'язаних з реалізацією освітньої програми,  забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів  України. 

Особа з особливими освітніми потребами - особа, яка потребує  додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою  забезпечення її права на освіту. 

Стаття 19. Освіта осіб з особливими освітніми потребами 

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють  умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми  потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх  індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів. 

2. Держава забезпечує підготовку фахівців для роботи з особами з особливими  освітніми потребами на всіх рівнях освіти. 

3. Особам з особливими освітніми потребами освіта надається нарівні з іншими  особами, у тому числі шляхом створення належного фінансового, кадрового,  матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування,  що враховує індивідуальні потреби таких осіб, визначені в індивідуальній  програмі розвитку.

4. Для навчання, професійної підготовки або перепідготовки осіб з особливими  освітніми потребами застосовуються види та форми здобуття освіти, що  враховують їхні потреби та індивідуальні можливості. 

5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та заклади освіти  створюють умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми  потребами шляхом забезпечення розумного пристосування та універсального  дизайну. 

6. Навчання та виховання осіб з особливими освітніми потребами, зокрема тими,  що спричинені порушенням розвитку та інвалідністю, у закладах дошкільної,  позашкільної та середньої освіти здійснюються за рахунок коштів освітніх  субвенцій, державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених  законодавством, у тому числі з урахуванням потреб дитини, визначених в  індивідуальній програмі розвитку. 

7. Зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів  освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб  здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади  у сфері освіти і науки. 

8. Категорії осіб з особливими освітніми потребами визначаються актами  Кабінету Міністрів України.